C каждым днем удивляюсь что стоит, за ихними словами
Мотивы жизни или речь которая не имеет смысла
Они говорят про жизнь ,любовь ,проблемы
Изучают теоремы
Хотя не зная выхода из этой системы
Они подчинены лишь кругу ситуаций
Сколько уже било провокаций
Просто надоело оправдывать свою суть
Надо жить этим, а не пускать слухи
Читать реп так, чтоб сердце упиралось в грудь
Было слышно его стуки
Ведь это цель - моя дорога
Реп – это сила
Вы можете судить меня строго
Но этим ничего не поменяешь
Я получил этот дар от Господа Бога
Эта культура втянула целиком и полностью
И я говорю об этом с чистой совистью
И плевать я хотел на ваши замыслы
Вы отвечаете лишь только грубостью
Потому что исчерпали свои мысли
Да вы никогда и не были теми
Кто продолжает этот бой , неподченяеться системе
Я говорю и душа кричит
Она уже не может молчать
Видя что происходит в этой сфере...

Пр.
Нині в мене на фартовий день,
мене нині харить кожен олень,
дибілів всіх, посилаю я в пень,
ну не щастить мені нині, шо за хрень.

2. Іду далі, шурую попри дорогу,
Шукаю хоть-якусь моральну допомогу.
раптом я глип, - їде козирний джип,
а фотік на мінусі, пішли ви нахер всі.
Проїжджає повз мене тота махіна,
диски, неон, і на колір синя.
Я стою, і на фуру втикаю,
і не бачу, як машина по калюжах проїжджає.
Момент, і я оббризканий, мокрий,
момент, і я вже як ніколи бодрий,
стою матом крию водія мишини,
би тобі б*ять *ідар полопали всі шини.
Іду підсохнути, думаю, в комп’ютерний клуб,
ше й крім того там сидить мій друг,
ось я там, а друг – нормальний пацан,
каже:”Позич філок, я потім віддам”.
Я руку в кишеню, не поняв, шо за тема,
здається в мене ще одна проблема.
Я поки сюда рулив філки загубив,
не день а параша, пропало 30 рублів...

Пр.
Нині в мене на фартовий день,
мене нині харить кожен олень,
дибілів всіх, посилаю я в пень,
ну не щастить мені нині, шо за хрень.

3. Я прийшов додому голодни, злий як вовк,
я б зараз комусь морду натовк,
думаю похаваю, нє ніхріна,
бо мама і ба булька дивилися Дом-2.
Іду сам на кухню мутити собі жрачку,
спалив сковородку і баняк, і нащо
туди ліз. Зганяю на стінах злість,
так фіга рив кулаками, що забив кисть.
І тепер сиджу, згадую деталі дня,
може врік мене хто, не розумію я.
І раптом в голову приходить думка,
яку я пережовую, як жувальну гумку.
Шукаю свою сумку, ака рюкзак,
він має бути десь тут так чи ніяк.
Знайшов, витягаю календ арика малого,
дивиться на мене Фіфті з нього,
уважно я шукаю нинішню дату,
в погляді моєму читається багато.
І тут стає все ясно, як у фiльмі “Матриця”,
число нині 13, ну а день п’ятниця...

P.S. Не основано на реальних подіях...

Я думав ти гуляєш під дощем,
Вважав що ти закохана в весну.
Шукаєш рішення проблем,
Я думав що тобі все поясню.
А ти ішла й неначе шовк
стелився в тебе у ногах.
Кричати хочу наче вовк -
Війна у двох моїх світах.
Я думав ти кохаєш сніг,
з зимою давньою надворі,
Що стелиться тобі до ніг,
Коли навколо біле море.
Я кожний ранок ждав дзвінка.
Я думав все не просто так.
Я сплів собі тернового вінка.
ХІБА Ж Я ЗНАВ ЩО БУДЕ ТАК?

Я думав ти кохаєш листопад,
Його осінню пору дощову,
Спадає листя наче град.
Без тебе я не проживу.
Я так хотів тобі допомогти,
Чи ти сказала дякую хоч раз?
Тепер коли добилась ти мети,
забула зовсім ти якраз.
В голові моїй війна,
Серед цих різних двох світів.
Здавалося що ти лише одна,
Здавалося ти все що я хотів.